Одним з джерел, яке докладно розповідає про сам перебіг урочистої обітниці є книга Олександра Доценка «Літопис Української революції», яку було видано 1923 року.
Олександр Доценко, у 1919 — 1920 роках — старший ад’ютант Головного отамана УНР Симона Петлюри, доволі близький співробітник військово-політичного керівника УНР тієї кривавої пори, котрому Петлюра, бувало, ввіряв не тільки досить секретні документи, але й свої потаємні думки. 1923 року у Львові Олександр Доценко видав об’ємний том спогадів під назвою «Літопис української революції» («Матеріали й документи до історії української революції»), який дуже швидко став бібліографічною рідкістю; останнього разу, як відомо автору цих рядків, він перевидавався у США (у Фінляндії) в серпні 1988 року. А між тим корпус історичних свідчень і документів, використаних О.Доценком у своїй праці, є воістину солідним, частково унікальним…
У передмові до «Літопису» Олександр Доценко, зокрема, писав: «Починаючи з 1917 року, я мав змогу докладно ознайомитися з перебігом політичних подій визвольної боротьби за УНР, беручи активну участь у цих подіях та маючи доступ на підставі свого становища як відповідального старшини в українській армії до різних урядових документів. Пізніше, з 1918 року, коли я вже був у Ставці Ад’ютантом, а потім старшим Ад’ютантом Головного Отамана військ УНР, активна участь моя у політиці стала ще ширша, а тим самим зросла й моя поінформованість. Почуваю велику відповідальність за свою працю, яку беруть читати не тільки сучасники, а й майбутні покоління, і по якій будуть судити про вину чи заслуги тих, що революційною хвилею життя були винесені на його поверхню і керували державно-політичним і військовим життям на Україні серед тяжкого лихоліття, моря крови і безлічи жертв — чи то були окремі особи, політичні партії чи політично-громадські угруповання» Джерело: day.kyiv.ua
Опис того що відбувалось у місті 13-14 жовтня 1919 і самої церемонії «Урочистої обітниці Директорії, міністрів, урядовців і суддів та присязі військових на вірність Українській Народній Республіці» ми знаходимо на 105 – 114 сторінках. 
