Становище на селі, як і в 1917 р. продовжувало бути неспокійним, хоча масові погроми і грабунки дещо вщухли. 10 березня озброєні селяни містечка Муровані Курилівці роззброїли та побили начальника міліції і двох міліціонерів. Наступного дня їх судили на сході та повели на розстріл. Лише знання сільської психології і вміння вести переговори врятувало міліціонерів від їх участі. У с. Загніткові селяни побили суддю просто за те, що він продовжував виконувати свої обов’язки, мотивуючи насильство тим, що «зараз суду вже немає». Селяни с. Кривохижинці Могилів-Подільського повіту навіть зробили спробу відділитися від «великого суспільства», не визнаючи жодної влади та вбиваючи заможних людей. Навколо села вони виставили кулемети, щоб не допустити до себе представників правопорядку.
Селяни Поділля під час сільських сходів
Перебування австро-угорського війська на Поділлі досить суттєво відобразилось на житті селян. Ігноруючи місцеву владу, австрійські коменданти їздили по селах за продуктами харчування та іншими речами, брали у селян товар, не сплачуючи відповідної ціни. За найменші порушення селян арештовували та подекуди навіть розстрілювали. Якщо порушників не знаходили, то на найближчу місцевість накладали контрибуцію на користь австро-угорської армії, а худобу реквізували. В Городку, Чемерівцях, Кутківцях, Дунаївцях австрійці захопили склади з майном та розпоряджались ним на свій розсуд. В краю почав розгортатись партизанський рух.
Звернення губерніального комісара Г. Степури до австрійського командування про безчинства у регіоні.
Після повалення Центральної Ради, жителі с. Велика Мукша, Гаврилівці, Нижні Панівці та інші села Кам’янець-Подільського повіту наголосили, що «ми царизму не бажаєм, гетьмана не визнаємо». Різкий спротив селянства був викликаний тим, що з владою гетьмана земля поверталася у власність панів та поміщиків.
Владні структури Подільської губернії доповідали у Київ, що більш ніж у половині повітів зафіксовані політичні виступи проти гетьмана, селяни знищують ліси, роблять випаси худоби на полях для посівів та дають сильний опір стріляниною по австрійським військам та представникам влади.
Показовим був випадок у с. Кульчиївці, куди прибув син місцевого поміщика разом із австрійським загоном. На збори зігнали всіх чоловіків, але після того, як вони відмовились назвати селян, що пограбували речі з маєтку, кожного десятого розстріляли. Кращої антиавстрійської та антигетьманської агітації годі було придумати.
Жителі с. Княжпіль. Фото 1880-х рр.
Органами місцевої влади також практикувалися заходи щодо примусової праці селян. Кам’янецький повітовий староста О. Подерні наказував селянам розпочати оранку озимих, інакше, за його словами, урожай зменшиться більш ніж на половину, що загрожувало населенню голодом. Але селяни продовжували саботувати сільськогосподарські роботи і тому вважалися головними винуватцями економічної розрухи.